Як ужгородці прибирали рекламні борди в місті: петиції, розголос і роки тиску на владу

Ще 10 років тому обличчя Ужгорода губилося за яскравими рекламними конструкціями, сітілайтами та хаотичними вивісками. Борди були всюди — на околицях і в’їздах до міста і навіть в історичному центрі, на пішохідному мосту і центральних площах.

Чимало ужгородців пам’ятають 2010-ті роки, коли в центрі міста історичні будівлі буквально тонули в надмірній рекламній строкатості та візуальній дисгармонії через відсутність чітких правил встановлення рекламоносіїв.

Боротися з цим хаосом взялися самі ужгородці, вони ініціювали акції, створювали петиції та навіть самі розробили правила встановлення вивісок і рекламних бордів.

Сьогодні, через роки, ця робота дала результат: хоч окремі проблеми залишаються досі, Ужгород, тим не менш, виглядає зовсім інакше. Історія боротьби з візуальним шумом показує: зміни в місті часто починаються не у владних кабінетах, а з ініціативи людей, які не готові миритися з безладом.

Про те, як співпраця активних містян запустила зміни, помітні і сьогодні, — у матеріалі Varosh.

Відкрити обличчя історичного центру знову

Щоб припинити візуальний хаос у місті і навести лад, команда активісток — Вікторія Рижова, Тетяна Смріга та Мар’яна Собран — у 2011 році ініціювала розробку правил розміщення вивісок. Так з’явився Порядок встановлення вивісок в Ужгороді, який визначав основні вимоги до зовнішньої реклами у місті. За основу взяли львівський досвід, а до обговорення залучили ширше коло фахівців.

— Ця модель добре себе зарекомендувала у Львові, тож ми лише працювали над її адаптацією для Ужгорода — з урахуванням історичних та архітектурних особливості міста і його масштабу, — розповідає дизайнер Олег Олашин, один з розробників правил. — Ми прагнули очистити історичне середовище від засилля гігантських яскравих конструкцій, за якими подекуди вже не було видно самої архітектури будівель.


НОВИНИ
СПЕЦПРОЄКТИ
RE:OPEN ZAKARPATTIA
ПОДКАСТИ
КУЛЬТУРА
Як ужгородці прибирали рекламні борди в місті: петиції, розголос і роки тиску на владу

Вигляд на головну пішохідну вулицю Ужгорода Корзо у 2011 році. Зараз ситуація виглядає значно краще / Фото Віктора Дьоміна
Зоряна Попович
Авторка: Зоряна Попович
Опубліковано
17:50, 28 липня 2026
Переглядів
244
Оновлено
4 години тому
Ще 10 років тому обличчя Ужгорода губилося за яскравими рекламними конструкціями, сітілайтами та хаотичними вивісками. Борди були всюди — на околицях і в’їздах до міста і навіть в історичному центрі, на пішохідному мосту і центральних площах. Чимало ужгородців пам’ятають 2010-ті роки, коли в центрі міста історичні будівлі буквально тонули в надмірній рекламній строкатості та візуальній дисгармонії через відсутність чітких правил встановлення рекламоносіїв.
Боротися з цим хаосом взялися самі ужгородці, вони ініціювали акції, створювали петиції та навіть самі розробили правила встановлення вивісок і рекламних бордів.

Сьогодні, через роки, ця робота дала результат: хоч окремі проблеми залишаються досі, Ужгород, тим не менш, виглядає зовсім інакше. Історія боротьби з візуальним шумом показує: зміни в місті часто починаються не у владних кабінетах, а з ініціативи людей, які не готові миритися з безладом.

Про те, як співпраця активних містян запустила зміни, помітні і сьогодні, — у матеріалі Varosh.

Відкрити обличчя історичного центру знову

Щоб припинити візуальний хаос у місті і навести лад, команда активісток — Вікторія Рижова, Тетяна Смріга та Мар’яна Собран — у 2011 році ініціювала розробку правил розміщення вивісок. Так з’явився Порядок встановлення вивісок в Ужгороді, який визначав основні вимоги до зовнішньої реклами у місті. За основу взяли львівський досвід, а до обговорення залучили ширше коло фахівців.

— Ця модель добре себе зарекомендувала у Львові, тож ми лише працювали над її адаптацією для Ужгорода — з урахуванням історичних та архітектурних особливості міста і його масштабу, — розповідає дизайнер Олег Олашин, один з розробників правил. — Ми прагнули очистити історичне середовище від засилля гігантських яскравих конструкцій, за якими подекуди вже не було видно самої архітектури будівель.


Корзо у травні 2012 / Фото Віктора Дьоміна, з архіву Володимира Павлишина
Втім, зміни відбувалися повільно. Якщо встановлення вивісок вже регулювали правила, то на рекламні борди вони не поширювалося. Тож впорядкування зовнішньої реклами залишалося окремим напрямом роботи активістів.

«…Видаються дозволи на встановлення будок в історичній зоні, старовинні фасади самовільно та безкарно нищаться дешевими композитними панелями «під мрамор», не вирішується проблема захаращення центру рекламою, не здійснюються кроки зі збереження ліпнини, столярки тощо», — казала активістка руху за збереження історичного обличчя Ужгорода, журналістка Вікторія Рижова у 2012 році.

Група активістів проводила зустрічі з підприємцями, пояснюючи необхідність перенесення рекламних бордів з центру міста в більш доречну локацію. Паралельно запропонували тодішньому міському голові Ужгорода Віктору Погорлєлову оголосити 2013 рік «роком відновлення архітектурної спадщини». Щоб привернути увагу до надмірної кількості реклами в історичному центрі — провели акцію «Фотографи за гарний кадр», коли фотографи закликали підприємців демонтувати рекламні конструкції з підпірних стін по обидва боки пішохідного мосту.

— У нас було кілька кампаній, пов’язаних із ситуацією з зовнішньою рекламою в місті. Були й акції протесту під міськрадою проти сіті-лайтів на вулиці Волошина та бордів на кругах на міських площах. Шуму було багато, але і досягли ми теж багато, — згадує Тетяна Смріга.


НОВИНИ
СПЕЦПРОЄКТИ
RE:OPEN ZAKARPATTIA
ПОДКАСТИ
КУЛЬТУРА
Як ужгородці прибирали рекламні борди в місті: петиції, розголос і роки тиску на владу

Вигляд на головну пішохідну вулицю Ужгорода Корзо у 2011 році. Зараз ситуація виглядає значно краще / Фото Віктора Дьоміна
Зоряна Попович
Авторка: Зоряна Попович
Опубліковано
17:50, 28 липня 2026
Переглядів
244
Оновлено
4 години тому
Ще 10 років тому обличчя Ужгорода губилося за яскравими рекламними конструкціями, сітілайтами та хаотичними вивісками. Борди були всюди — на околицях і в’їздах до міста і навіть в історичному центрі, на пішохідному мосту і центральних площах. Чимало ужгородців пам’ятають 2010-ті роки, коли в центрі міста історичні будівлі буквально тонули в надмірній рекламній строкатості та візуальній дисгармонії через відсутність чітких правил встановлення рекламоносіїв.
Боротися з цим хаосом взялися самі ужгородці, вони ініціювали акції, створювали петиції та навіть самі розробили правила встановлення вивісок і рекламних бордів.

Сьогодні, через роки, ця робота дала результат: хоч окремі проблеми залишаються досі, Ужгород, тим не менш, виглядає зовсім інакше. Історія боротьби з візуальним шумом показує: зміни в місті часто починаються не у владних кабінетах, а з ініціативи людей, які не готові миритися з безладом.

Про те, як співпраця активних містян запустила зміни, помітні і сьогодні, — у матеріалі Varosh.

Відкрити обличчя історичного центру знову

Щоб припинити візуальний хаос у місті і навести лад, команда активісток — Вікторія Рижова, Тетяна Смріга та Мар’яна Собран — у 2011 році ініціювала розробку правил розміщення вивісок. Так з’явився Порядок встановлення вивісок в Ужгороді, який визначав основні вимоги до зовнішньої реклами у місті. За основу взяли львівський досвід, а до обговорення залучили ширше коло фахівців.

— Ця модель добре себе зарекомендувала у Львові, тож ми лише працювали над її адаптацією для Ужгорода — з урахуванням історичних та архітектурних особливості міста і його масштабу, — розповідає дизайнер Олег Олашин, один з розробників правил. — Ми прагнули очистити історичне середовище від засилля гігантських яскравих конструкцій, за якими подекуди вже не було видно самої архітектури будівель.

Втім, зміни відбувалися повільно. Якщо встановлення вивісок вже регулювали правила, то на рекламні борди вони не поширювалося. Тож впорядкування зовнішньої реклами залишалося окремим напрямом роботи активістів.

«…Видаються дозволи на встановлення будок в історичній зоні, старовинні фасади самовільно та безкарно нищаться дешевими композитними панелями «під мрамор», не вирішується проблема захаращення центру рекламою, не здійснюються кроки зі збереження ліпнини, столярки тощо», — казала активістка руху за збереження історичного обличчя Ужгорода, журналістка Вікторія Рижова у 2012 році.

Група активістів проводила зустрічі з підприємцями, пояснюючи необхідність перенесення рекламних бордів з центру міста в більш доречну локацію. Паралельно запропонували тодішньому міському голові Ужгорода Віктору Погорлєлову оголосити 2013 рік «роком відновлення архітектурної спадщини». Щоб привернути увагу до надмірної кількості реклами в історичному центрі — провели акцію «Фотографи за гарний кадр», коли фотографи закликали підприємців демонтувати рекламні конструкції з підпірних стін по обидва боки пішохідного мосту.

— У нас було кілька кампаній, пов’язаних із ситуацією з зовнішньою рекламою в місті. Були й акції протесту під міськрадою проти сіті-лайтів на вулиці Волошина та бордів на кругах на міських площах. Шуму було багато, але і досягли ми теж багато, — згадує Тетяна Смріга.

До команди, що працювала над проєктами з очищення міста від візуального шуму, на різних етапах долучалися різні люди. Кожний вкладав свій досвід, вміння і навички.

— Тоді фотограф, а сьогодні військовослужбовець Віктор Дьомін фотографував весь той безлад, просуваючи тему в соцмережах. Таня Смріга розробляла юридичну основу нових правил встановлення вивісок та зовнішньої реклами, — розповідає один із активних учасників руху, архітектор Володимир Павлишин, який у 2014 році був помічником головного архітектора міста Петра Сарваша і займався архітектурною експертизою.

— Ми з Танею розносили положення про рекламу по рекламних агенціях, переконували їх і вислуховували все, що вони думають про наші ініціативи. Спілкувалися, буквально, з кожним. Нас сприймали як міських божевільних, мене ледь не побив один підприємець через те, що я виступав проти розміщення його рекламного борда… Але тепер результат є. Мінімальний, але є.

Розроблені тоді правила для встановлення вивісок в Ужгороді працюють і донині.

«Банери в центрі міста заборонені. Вивіски повинні бути співрозмірними фасаду та відповідати стилю будівлі», — цими попередженнями починається увесь перелік правил.

У документі визначені вимоги до розміщення вивісок, зокрема, в межах історичного ареалу, заборони на «агресивну» рекламу, а також прописані вимоги до кольорів, розмірів, підсвітки тощо. Зокрема, в історичному центрі заборонені вивіски у вигляді світлових табло та моніторів, біжучих стрічок, вивісок із динамічною (пульсуючою) підсвіткою.

«Згідно з затвердженими нормами, кожна вивіска повинна відповідати певним вимогам щодо виготовлення, дизайну та монтажу. Крім того, необхідно подбати про затвердження технічного паспорту вивіски. До погодження з міською архітектурою та органом охорони культурної спадщини встановлення вивіски заборонене. Всю відповідальність за самовільний монтаж та втручання в конструкцію і оформлення історичних фасадів несе власник«, — зауважують розробники.

ЖИТТЯ
НОВИНИ
СПЕЦПРОЄКТИ
RE:OPEN ZAKARPATTIA
ПОДКАСТИ
КУЛЬТУРА
Як ужгородці прибирали рекламні борди в місті: петиції, розголос і роки тиску на владу

Вигляд на головну пішохідну вулицю Ужгорода Корзо у 2011 році. Зараз ситуація виглядає значно краще / Фото Віктора Дьоміна
Зоряна Попович
Авторка: Зоряна Попович
Опубліковано
17:50, 28 липня 2026
Переглядів
244
Оновлено
4 години тому
Ще 10 років тому обличчя Ужгорода губилося за яскравими рекламними конструкціями, сітілайтами та хаотичними вивісками. Борди були всюди — на околицях і в’їздах до міста і навіть в історичному центрі, на пішохідному мосту і центральних площах. Чимало ужгородців пам’ятають 2010-ті роки, коли в центрі міста історичні будівлі буквально тонули в надмірній рекламній строкатості та візуальній дисгармонії через відсутність чітких правил встановлення рекламоносіїв.
Боротися з цим хаосом взялися самі ужгородці, вони ініціювали акції, створювали петиції та навіть самі розробили правила встановлення вивісок і рекламних бордів.

Сьогодні, через роки, ця робота дала результат: хоч окремі проблеми залишаються досі, Ужгород, тим не менш, виглядає зовсім інакше. Історія боротьби з візуальним шумом показує: зміни в місті часто починаються не у владних кабінетах, а з ініціативи людей, які не готові миритися з безладом.

Про те, як співпраця активних містян запустила зміни, помітні і сьогодні, — у матеріалі Varosh.

Відкрити обличчя історичного центру знову

Щоб припинити візуальний хаос у місті і навести лад, команда активісток — Вікторія Рижова, Тетяна Смріга та Мар’яна Собран — у 2011 році ініціювала розробку правил розміщення вивісок. Так з’явився Порядок встановлення вивісок в Ужгороді, який визначав основні вимоги до зовнішньої реклами у місті. За основу взяли львівський досвід, а до обговорення залучили ширше коло фахівців.

— Ця модель добре себе зарекомендувала у Львові, тож ми лише працювали над її адаптацією для Ужгорода — з урахуванням історичних та архітектурних особливості міста і його масштабу, — розповідає дизайнер Олег Олашин, один з розробників правил. — Ми прагнули очистити історичне середовище від засилля гігантських яскравих конструкцій, за якими подекуди вже не було видно самої архітектури будівель.


Корзо у травні 2012 / Фото Віктора Дьоміна, з архіву Володимира Павлишина
Втім, зміни відбувалися повільно. Якщо встановлення вивісок вже регулювали правила, то на рекламні борди вони не поширювалося. Тож впорядкування зовнішньої реклами залишалося окремим напрямом роботи активістів.

«…Видаються дозволи на встановлення будок в історичній зоні, старовинні фасади самовільно та безкарно нищаться дешевими композитними панелями «під мрамор», не вирішується проблема захаращення центру рекламою, не здійснюються кроки зі збереження ліпнини, столярки тощо», — казала активістка руху за збереження історичного обличчя Ужгорода, журналістка Вікторія Рижова у 2012 році.

Група активістів проводила зустрічі з підприємцями, пояснюючи необхідність перенесення рекламних бордів з центру міста в більш доречну локацію. Паралельно запропонували тодішньому міському голові Ужгорода Віктору Погорлєлову оголосити 2013 рік «роком відновлення архітектурної спадщини». Щоб привернути увагу до надмірної кількості реклами в історичному центрі — провели акцію «Фотографи за гарний кадр», коли фотографи закликали підприємців демонтувати рекламні конструкції з підпірних стін по обидва боки пішохідного мосту.

— У нас було кілька кампаній, пов’язаних із ситуацією з зовнішньою рекламою в місті. Були й акції протесту під міськрадою проти сіті-лайтів на вулиці Волошина та бордів на кругах на міських площах. Шуму було багато, але і досягли ми теж багато, — згадує Тетяна Смріга.







Фото з архіву Володимира Павлишина
До команди, що працювала над проєктами з очищення міста від візуального шуму, на різних етапах долучалися різні люди. Кожний вкладав свій досвід, вміння і навички.

— Тоді фотограф, а сьогодні військовослужбовець Віктор Дьомін фотографував весь той безлад, просуваючи тему в соцмережах. Таня Смріга розробляла юридичну основу нових правил встановлення вивісок та зовнішньої реклами, — розповідає один із активних учасників руху, архітектор Володимир Павлишин, який у 2014 році був помічником головного архітектора міста Петра Сарваша і займався архітектурною експертизою.

— Ми з Танею розносили положення про рекламу по рекламних агенціях, переконували їх і вислуховували все, що вони думають про наші ініціативи. Спілкувалися, буквально, з кожним. Нас сприймали як міських божевільних, мене ледь не побив один підприємець через те, що я виступав проти розміщення його рекламного борда… Але тепер результат є. Мінімальний, але є.

Розроблені тоді правила для встановлення вивісок в Ужгороді працюють і донині.

«Банери в центрі міста заборонені. Вивіски повинні бути співрозмірними фасаду та відповідати стилю будівлі», — цими попередженнями починається увесь перелік правил.

У документі визначені вимоги до розміщення вивісок, зокрема, в межах історичного ареалу, заборони на «агресивну» рекламу, а також прописані вимоги до кольорів, розмірів, підсвітки тощо. Зокрема, в історичному центрі заборонені вивіски у вигляді світлових табло та моніторів, біжучих стрічок, вивісок із динамічною (пульсуючою) підсвіткою.

«Згідно з затвердженими нормами, кожна вивіска повинна відповідати певним вимогам щодо виготовлення, дизайну та монтажу. Крім того, необхідно подбати про затвердження технічного паспорту вивіски. До погодження з міською архітектурою та органом охорони культурної спадщини встановлення вивіски заборонене. Всю відповідальність за самовільний монтаж та втручання в конструкцію і оформлення історичних фасадів несе власник«, — зауважують розробники.


Фотографи закликали підприємців демонтувати рекламні конструкції з підпірних стін по обидва боки пішохідного мосту / Фото надане Володимиром Павлишиним
Тетяна Смріга розповідає, що найважливішим кроком було, аби розроблені правила затвердила сесія міськради. Тоді вони стали обов’язковими для всіх підприємців і власників, хто встановлював вивіски у місті.

Вже у 2018 році ужгородець Віталій Глагола створив петицію «Про заборону розміщення зовнішньої реклами в межах історичного ареалу Ужгорода». Петиція зібрала необхідну кількість підписів — 269 з 250 необхідних.

Відтоді, з 2019 року нові сітілайти і білборди в історичній частині не встановлюють. Водночас міська рада не продожувала термін дії на вже існуючі рекламні конструкції, тож їхня кількість поступово скорочувалась.

Як міськрада регулює питання розміщення вивісок та рекламних бордів

З 2020 року Віталій Глагола — депутат Ужгородської міської ради. Його важелі впливу змінилися: він почав, як сам каже, «завалювати голову депутатськими запитами на тему прострочених рекламоносіїв». Каже, що за цей час зрозумів: лише введенням мораторію на встановлення вивісок справа не обмежується — депутатам необхідно постійно нагадувати про актуальні потреби міста.

Віталій Глагола пояснює й сам процес — як замовляють, виготовляють і отримують дозволи на встановлення рекламоносіїв в Ужгородській міській раді.

— Представники тогочасного органу охорони культурної спадщини, який затверджував дозволи на встановлення рекламоносіїв, не були суб’єктними, фактично не мали впливу на ухвалення рішень. Вивіски, виготовлені в конкретній рекламній фірмі, де робили паспорт документа, отримували «відкриті двері» для затвердження. Неважливо, чи гарний він був чи негарний, але він оплачувався і за ці вивіски голосували на засіданні органу охорони культурної спадщини. Представники органу були всього лише статистами, які голосували за погодження, як скажуть, — стверджує у коментарі Varosh Глагола.

Разом із тим, Ужгородська міська рада не мала напрацьованого механізму поводження з простроченими або встановленими без дозволів рекламоносіями. Не було ні підрядника, який мав би демонтувати об’єкт, ні правил, які б визначали саму процедуру, каже Глагола. Відтак нова команда органу охорони культурної спадщини ініціювала програму демонтажу малих архітектурних форм, яка діє по сьогодні.

За погодження вивісок, паспортів фасадів та благоустрою в історичному ареалі міста відповідають фахівці з Управління містобудування та архітектури. Попередньо проєкти розглядає орган охорони культурної спадщини. До його складу входять керівниця Управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міськради Алла Чернобук, депутати Віталій Глагола та Валентин Штефаньо.

Після того, як вдалося впорядкувати ситуацію з білбордами та сітілайтами, свою увагу вони зосередили тепер уже на вивісках, насамперед — в історичному центрі міста. Власників магазинів закликали їх змінювати на такі, які за кольоровою гамою, стилістикою та розмірами мають відповідати Порядку встановлення вивісок у місті.

За словами Віталія Глаголи, сьогодні майже 80% питань, які розглядає міський орган охорони культурної спадщини — це погодження технічних паспортів вивісок в історичному ареалі міста, а також літніх майданчиків (терас — ред.), якщо їхнє розміщення чи вигляд викликають сумніви.

— Якщо об’єкт має статус пам’ятки архітектури, ключові дозволи на реставрацію чи інші суттєві втручання погоджує Департамент культури Закарпатської ОВА. Міський орган охорони культурної спадщини попередньо розглядає паспорти фасадів в історичному ареалі, однак після погодження на рівні міста документи додатково проходять розгляд вже в обласному органі охорони культурної спадщини, — сказав Глагола.

На питання про те, як сьогодні громада може впливати на рішення міськради стосовно збереження обличчя міста, Віталій Глагола каже, що «майже ніяк».

Втім, історія з рекламою показує: через публічність, запити і послідовний громадський тиск окремі рішення все ж можна змінювати. Що ж до депутатів, то, за словами Глаголи, вони можуть балансувати: підтримувати менш руйнівні проєкти і не голосувати за вкрай згубні для міста. Таких депутатів, каже, з часом стає більше.

— Щоб якось впливати на рішення міськради, свідомі, активні громадяни мають бути у ній присутні, — каже архітектор Володимир Павлишин. — Вони мають бути серед депутатів, і тут дуже важлива їхня критична більшість. Їх має бути не 2%, як тепер, а 20%, а ще краще — 51%. Інакше система змінюватися не буде.

Вивіски — лише верхівка проблеми

Сьогодні ситуація в Ужгороді з вивісками — значна краще, ніж колись. Однак питання зовнішніх рекламоносіїв усе ще чекає остаточного виріщення. Їхня невідповідність стилю будівель, особливо в історичному центрі, ріже око навіть невибагливим перехожим.

На думку Олега Олашина, допомогти вирішити проблему міг би розроблений дизайн-код історичного середовища — з індивідуальними графічними схемами фасадів кожної будівлі. Такий документ чітко визначав би дозволені місця розміщення, розміри та типи вивісок для конкретного будинку, які б враховували його архітектурні особливості та контекст.

— Це непросте завдання, але й кількість будівель та вулиць в історичному ареалі Ужгорода невелика, — каже дизайнер.


НОВИНИ
СПЕЦПРОЄКТИ
RE:OPEN ZAKARPATTIA
ПОДКАСТИ
КУЛЬТУРА
Як ужгородці прибирали рекламні борди в місті: петиції, розголос і роки тиску на владу

Вигляд на головну пішохідну вулицю Ужгорода Корзо у 2011 році. Зараз ситуація виглядає значно краще / Фото Віктора Дьоміна
Зоряна Попович
Авторка: Зоряна Попович
Опубліковано
17:50, 28 липня 2026
Переглядів
244
Оновлено
4 години тому
Ще 10 років тому обличчя Ужгорода губилося за яскравими рекламними конструкціями, сітілайтами та хаотичними вивісками. Борди були всюди — на околицях і в’їздах до міста і навіть в історичному центрі, на пішохідному мосту і центральних площах. Чимало ужгородців пам’ятають 2010-ті роки, коли в центрі міста історичні будівлі буквально тонули в надмірній рекламній строкатості та візуальній дисгармонії через відсутність чітких правил встановлення рекламоносіїв.
Боротися з цим хаосом взялися самі ужгородці, вони ініціювали акції, створювали петиції та навіть самі розробили правила встановлення вивісок і рекламних бордів.

Сьогодні, через роки, ця робота дала результат: хоч окремі проблеми залишаються досі, Ужгород, тим не менш, виглядає зовсім інакше. Історія боротьби з візуальним шумом показує: зміни в місті часто починаються не у владних кабінетах, а з ініціативи людей, які не готові миритися з безладом.

Про те, як співпраця активних містян запустила зміни, помітні і сьогодні, — у матеріалі Varosh.

Відкрити обличчя історичного центру знову

Щоб припинити візуальний хаос у місті і навести лад, команда активісток — Вікторія Рижова, Тетяна Смріга та Мар’яна Собран — у 2011 році ініціювала розробку правил розміщення вивісок. Так з’явився Порядок встановлення вивісок в Ужгороді, який визначав основні вимоги до зовнішньої реклами у місті. За основу взяли львівський досвід, а до обговорення залучили ширше коло фахівців.

— Ця модель добре себе зарекомендувала у Львові, тож ми лише працювали над її адаптацією для Ужгорода — з урахуванням історичних та архітектурних особливості міста і його масштабу, — розповідає дизайнер Олег Олашин, один з розробників правил. — Ми прагнули очистити історичне середовище від засилля гігантських яскравих конструкцій, за якими подекуди вже не було видно самої архітектури будівель.


Корзо у травні 2012 / Фото Віктора Дьоміна, з архіву Володимира Павлишина
Втім, зміни відбувалися повільно. Якщо встановлення вивісок вже регулювали правила, то на рекламні борди вони не поширювалося. Тож впорядкування зовнішньої реклами залишалося окремим напрямом роботи активістів.

«…Видаються дозволи на встановлення будок в історичній зоні, старовинні фасади самовільно та безкарно нищаться дешевими композитними панелями «під мрамор», не вирішується проблема захаращення центру рекламою, не здійснюються кроки зі збереження ліпнини, столярки тощо», — казала активістка руху за збереження історичного обличчя Ужгорода, журналістка Вікторія Рижова у 2012 році.

Група активістів проводила зустрічі з підприємцями, пояснюючи необхідність перенесення рекламних бордів з центру міста в більш доречну локацію. Паралельно запропонували тодішньому міському голові Ужгорода Віктору Погорлєлову оголосити 2013 рік «роком відновлення архітектурної спадщини». Щоб привернути увагу до надмірної кількості реклами в історичному центрі — провели акцію «Фотографи за гарний кадр», коли фотографи закликали підприємців демонтувати рекламні конструкції з підпірних стін по обидва боки пішохідного мосту.

— У нас було кілька кампаній, пов’язаних із ситуацією з зовнішньою рекламою в місті. Були й акції протесту під міськрадою проти сіті-лайтів на вулиці Волошина та бордів на кругах на міських площах. Шуму було багато, але і досягли ми теж багато, — згадує Тетяна Смріга.







Фото з архіву Володимира Павлишина
До команди, що працювала над проєктами з очищення міста від візуального шуму, на різних етапах долучалися різні люди. Кожний вкладав свій досвід, вміння і навички.

— Тоді фотограф, а сьогодні військовослужбовець Віктор Дьомін фотографував весь той безлад, просуваючи тему в соцмережах. Таня Смріга розробляла юридичну основу нових правил встановлення вивісок та зовнішньої реклами, — розповідає один із активних учасників руху, архітектор Володимир Павлишин, який у 2014 році був помічником головного архітектора міста Петра Сарваша і займався архітектурною експертизою.

— Ми з Танею розносили положення про рекламу по рекламних агенціях, переконували їх і вислуховували все, що вони думають про наші ініціативи. Спілкувалися, буквально, з кожним. Нас сприймали як міських божевільних, мене ледь не побив один підприємець через те, що я виступав проти розміщення його рекламного борда… Але тепер результат є. Мінімальний, але є.

Розроблені тоді правила для встановлення вивісок в Ужгороді працюють і донині.

«Банери в центрі міста заборонені. Вивіски повинні бути співрозмірними фасаду та відповідати стилю будівлі», — цими попередженнями починається увесь перелік правил.

У документі визначені вимоги до розміщення вивісок, зокрема, в межах історичного ареалу, заборони на «агресивну» рекламу, а також прописані вимоги до кольорів, розмірів, підсвітки тощо. Зокрема, в історичному центрі заборонені вивіски у вигляді світлових табло та моніторів, біжучих стрічок, вивісок із динамічною (пульсуючою) підсвіткою.

«Згідно з затвердженими нормами, кожна вивіска повинна відповідати певним вимогам щодо виготовлення, дизайну та монтажу. Крім того, необхідно подбати про затвердження технічного паспорту вивіски. До погодження з міською архітектурою та органом охорони культурної спадщини встановлення вивіски заборонене. Всю відповідальність за самовільний монтаж та втручання в конструкцію і оформлення історичних фасадів несе власник«, — зауважують розробники.


Фотографи закликали підприємців демонтувати рекламні конструкції з підпірних стін по обидва боки пішохідного мосту / Фото надане Володимиром Павлишиним
Тетяна Смріга розповідає, що найважливішим кроком було, аби розроблені правила затвердила сесія міськради. Тоді вони стали обов’язковими для всіх підприємців і власників, хто встановлював вивіски у місті.

Вже у 2018 році ужгородець Віталій Глагола створив петицію «Про заборону розміщення зовнішньої реклами в межах історичного ареалу Ужгорода». Петиція зібрала необхідну кількість підписів — 269 з 250 необхідних.

Відтоді, з 2019 року нові сітілайти і білборди в історичній частині не встановлюють. Водночас міська рада не продожувала термін дії на вже існуючі рекламні конструкції, тож їхня кількість поступово скорочувалась.

Як міськрада регулює питання розміщення вивісок та рекламних бордів

З 2020 року Віталій Глагола — депутат Ужгородської міської ради. Його важелі впливу змінилися: він почав, як сам каже, «завалювати голову депутатськими запитами на тему прострочених рекламоносіїв». Каже, що за цей час зрозумів: лише введенням мораторію на встановлення вивісок справа не обмежується — депутатам необхідно постійно нагадувати про актуальні потреби міста.

Віталій Глагола пояснює й сам процес — як замовляють, виготовляють і отримують дозволи на встановлення рекламоносіїв в Ужгородській міській раді.

— Представники тогочасного органу охорони культурної спадщини, який затверджував дозволи на встановлення рекламоносіїв, не були суб’єктними, фактично не мали впливу на ухвалення рішень. Вивіски, виготовлені в конкретній рекламній фірмі, де робили паспорт документа, отримували «відкриті двері» для затвердження. Неважливо, чи гарний він був чи негарний, але він оплачувався і за ці вивіски голосували на засіданні органу охорони культурної спадщини. Представники органу були всього лише статистами, які голосували за погодження, як скажуть, — стверджує у коментарі Varosh Глагола.


Разом із тим, Ужгородська міська рада не мала напрацьованого механізму поводження з простроченими або встановленими без дозволів рекламоносіями. Не було ні підрядника, який мав би демонтувати об’єкт, ні правил, які б визначали саму процедуру, каже Глагола. Відтак нова команда органу охорони культурної спадщини ініціювала програму демонтажу малих архітектурних форм, яка діє по сьогодні.

За погодження вивісок, паспортів фасадів та благоустрою в історичному ареалі міста відповідають фахівці з Управління містобудування та архітектури. Попередньо проєкти розглядає орган охорони культурної спадщини. До його складу входять керівниця Управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міськради Алла Чернобук, депутати Віталій Глагола та Валентин Штефаньо.

Після того, як вдалося впорядкувати ситуацію з білбордами та сітілайтами, свою увагу вони зосередили тепер уже на вивісках, насамперед — в історичному центрі міста. Власників магазинів закликали їх змінювати на такі, які за кольоровою гамою, стилістикою та розмірами мають відповідати Порядку встановлення вивісок у місті.

За словами Віталія Глаголи, сьогодні майже 80% питань, які розглядає міський орган охорони культурної спадщини — це погодження технічних паспортів вивісок в історичному ареалі міста, а також літніх майданчиків (терас — ред.), якщо їхнє розміщення чи вигляд викликають сумніви.

— Якщо об’єкт має статус пам’ятки архітектури, ключові дозволи на реставрацію чи інші суттєві втручання погоджує Департамент культури Закарпатської ОВА. Міський орган охорони культурної спадщини попередньо розглядає паспорти фасадів в історичному ареалі, однак після погодження на рівні міста документи додатково проходять розгляд вже в обласному органі охорони культурної спадщини, — сказав Глагола.







Фото Закарпаття онлайн
На питання про те, як сьогодні громада може впливати на рішення міськради стосовно збереження обличчя міста, Віталій Глагола каже, що «майже ніяк».

Втім, історія з рекламою показує: через публічність, запити і послідовний громадський тиск окремі рішення все ж можна змінювати. Що ж до депутатів, то, за словами Глаголи, вони можуть балансувати: підтримувати менш руйнівні проєкти і не голосувати за вкрай згубні для міста. Таких депутатів, каже, з часом стає більше.

— Щоб якось впливати на рішення міськради, свідомі, активні громадяни мають бути у ній присутні, — каже архітектор Володимир Павлишин. — Вони мають бути серед депутатів, і тут дуже важлива їхня критична більшість. Їх має бути не 2%, як тепер, а 20%, а ще краще — 51%. Інакше система змінюватися не буде.

Вивіски — лише верхівка проблеми

Сьогодні ситуація в Ужгороді з вивісками — значна краще, ніж колись. Однак питання зовнішніх рекламоносіїв усе ще чекає остаточного виріщення. Їхня невідповідність стилю будівель, особливо в історичному центрі, ріже око навіть невибагливим перехожим.

На думку Олега Олашина, допомогти вирішити проблему міг би розроблений дизайн-код історичного середовища — з індивідуальними графічними схемами фасадів кожної будівлі. Такий документ чітко визначав би дозволені місця розміщення, розміри та типи вивісок для конкретного будинку, які б враховували його архітектурні особливості та контекст.

— Це непросте завдання, але й кількість будівель та вулиць в історичному ареалі Ужгорода невелика, — каже дизайнер.








Сучасні фото та колажі Софії Сливки
Тетяна Смріга додає, що вивіски і борди — це лише один із видимих проявів набагато глибшої проблеми: відсутності в Ужгороді цілісної міської політики. Каже: багато зусиль громадських активістів в різні роки були спрямовані саме на це — щоб місто мало не ситуативні рішення, а довгострокову стратегію; щоб питання охорони спадщини, забудови, публічного простору, транспорту, реклами розглядалися не окремо, а як частини єдиної системи міста. Для цього проводилися навчання, семінари, круглі столи, обговорення, виставки, видання, робилися спроби залучити національний та міжнародний досвід.

Тетяна не вірить, що проблему збереження обличчя міста, передусім його історичної частини, можна вирішити тільки демонтажами чи штрафами. Це — лише інструменти, але не стратегія. Якщо місто розвивається хаотично, рішення ухвалюються ситуативно, а історичне середовище не є пріоритетом — загальна деградація триватиме, переконана вона.

Як борються з візуальним шумом на вулицях Ужгорода сьогодні

Проблеми міста значно загострила повномасштабна війна. Відсутність цілісного бачення, недосконалість правил, хаотичність рішень і дедалі більший тиск на міський простір стали відчуватись ще гостріше. До цього додалося збільшення населення і, відповідно, зростання навантаження на застарілу інфраструктуру.

Архітектор Володимир Павлишин каже: без якісного стратегічного планування міського простору все це може призвести до фрагментарної забудови, перевантажених районів і втрати просторової логіки.

— Поки існують забудовники, які можуть дозволити собі зносити не лише історичні будівлі, а й архітектурні пам’ятки з охоронним статусом без жодної за це реальної відповідальності, про ефективне збереження культурної спадщини говорити важко, — впевнений Олег Олашин. При цьому зауважує: ефективність громадських ініціатив часто залежить від того, наскільки сильний суспільний резонанс вони викликають.

ЖИТТЯ
НОВИНИ
СПЕЦПРОЄКТИ
RE:OPEN ZAKARPATTIA
ПОДКАСТИ
КУЛЬТУРА
Як ужгородці прибирали рекламні борди в місті: петиції, розголос і роки тиску на владу

Вигляд на головну пішохідну вулицю Ужгорода Корзо у 2011 році. Зараз ситуація виглядає значно краще / Фото Віктора Дьоміна
Зоряна Попович
Авторка: Зоряна Попович
Опубліковано
17:50, 28 липня 2026
Переглядів
244
Оновлено
4 години тому
Ще 10 років тому обличчя Ужгорода губилося за яскравими рекламними конструкціями, сітілайтами та хаотичними вивісками. Борди були всюди — на околицях і в’їздах до міста і навіть в історичному центрі, на пішохідному мосту і центральних площах. Чимало ужгородців пам’ятають 2010-ті роки, коли в центрі міста історичні будівлі буквально тонули в надмірній рекламній строкатості та візуальній дисгармонії через відсутність чітких правил встановлення рекламоносіїв.
Боротися з цим хаосом взялися самі ужгородці, вони ініціювали акції, створювали петиції та навіть самі розробили правила встановлення вивісок і рекламних бордів.

Сьогодні, через роки, ця робота дала результат: хоч окремі проблеми залишаються досі, Ужгород, тим не менш, виглядає зовсім інакше. Історія боротьби з візуальним шумом показує: зміни в місті часто починаються не у владних кабінетах, а з ініціативи людей, які не готові миритися з безладом.

Про те, як співпраця активних містян запустила зміни, помітні і сьогодні, — у матеріалі Varosh.

Відкрити обличчя історичного центру знову

Щоб припинити візуальний хаос у місті і навести лад, команда активісток — Вікторія Рижова, Тетяна Смріга та Мар’яна Собран — у 2011 році ініціювала розробку правил розміщення вивісок. Так з’явився Порядок встановлення вивісок в Ужгороді, який визначав основні вимоги до зовнішньої реклами у місті. За основу взяли львівський досвід, а до обговорення залучили ширше коло фахівців.

— Ця модель добре себе зарекомендувала у Львові, тож ми лише працювали над її адаптацією для Ужгорода — з урахуванням історичних та архітектурних особливості міста і його масштабу, — розповідає дизайнер Олег Олашин, один з розробників правил. — Ми прагнули очистити історичне середовище від засилля гігантських яскравих конструкцій, за якими подекуди вже не було видно самої архітектури будівель.


Корзо у травні 2012 / Фото Віктора Дьоміна, з архіву Володимира Павлишина
Втім, зміни відбувалися повільно. Якщо встановлення вивісок вже регулювали правила, то на рекламні борди вони не поширювалося. Тож впорядкування зовнішньої реклами залишалося окремим напрямом роботи активістів.

«…Видаються дозволи на встановлення будок в історичній зоні, старовинні фасади самовільно та безкарно нищаться дешевими композитними панелями «під мрамор», не вирішується проблема захаращення центру рекламою, не здійснюються кроки зі збереження ліпнини, столярки тощо», — казала активістка руху за збереження історичного обличчя Ужгорода, журналістка Вікторія Рижова у 2012 році.

Група активістів проводила зустрічі з підприємцями, пояснюючи необхідність перенесення рекламних бордів з центру міста в більш доречну локацію. Паралельно запропонували тодішньому міському голові Ужгорода Віктору Погорлєлову оголосити 2013 рік «роком відновлення архітектурної спадщини». Щоб привернути увагу до надмірної кількості реклами в історичному центрі — провели акцію «Фотографи за гарний кадр», коли фотографи закликали підприємців демонтувати рекламні конструкції з підпірних стін по обидва боки пішохідного мосту.

— У нас було кілька кампаній, пов’язаних із ситуацією з зовнішньою рекламою в місті. Були й акції протесту під міськрадою проти сіті-лайтів на вулиці Волошина та бордів на кругах на міських площах. Шуму було багато, але і досягли ми теж багато, — згадує Тетяна Смріга.







Фото з архіву Володимира Павлишина
До команди, що працювала над проєктами з очищення міста від візуального шуму, на різних етапах долучалися різні люди. Кожний вкладав свій досвід, вміння і навички.

— Тоді фотограф, а сьогодні військовослужбовець Віктор Дьомін фотографував весь той безлад, просуваючи тему в соцмережах. Таня Смріга розробляла юридичну основу нових правил встановлення вивісок та зовнішньої реклами, — розповідає один із активних учасників руху, архітектор Володимир Павлишин, який у 2014 році був помічником головного архітектора міста Петра Сарваша і займався архітектурною експертизою.

— Ми з Танею розносили положення про рекламу по рекламних агенціях, переконували їх і вислуховували все, що вони думають про наші ініціативи. Спілкувалися, буквально, з кожним. Нас сприймали як міських божевільних, мене ледь не побив один підприємець через те, що я виступав проти розміщення його рекламного борда… Але тепер результат є. Мінімальний, але є.

Розроблені тоді правила для встановлення вивісок в Ужгороді працюють і донині.

«Банери в центрі міста заборонені. Вивіски повинні бути співрозмірними фасаду та відповідати стилю будівлі», — цими попередженнями починається увесь перелік правил.

У документі визначені вимоги до розміщення вивісок, зокрема, в межах історичного ареалу, заборони на «агресивну» рекламу, а також прописані вимоги до кольорів, розмірів, підсвітки тощо. Зокрема, в історичному центрі заборонені вивіски у вигляді світлових табло та моніторів, біжучих стрічок, вивісок із динамічною (пульсуючою) підсвіткою.

«Згідно з затвердженими нормами, кожна вивіска повинна відповідати певним вимогам щодо виготовлення, дизайну та монтажу. Крім того, необхідно подбати про затвердження технічного паспорту вивіски. До погодження з міською архітектурою та органом охорони культурної спадщини встановлення вивіски заборонене. Всю відповідальність за самовільний монтаж та втручання в конструкцію і оформлення історичних фасадів несе власник«, — зауважують розробники.


Фотографи закликали підприємців демонтувати рекламні конструкції з підпірних стін по обидва боки пішохідного мосту / Фото надане Володимиром Павлишиним
Тетяна Смріга розповідає, що найважливішим кроком було, аби розроблені правила затвердила сесія міськради. Тоді вони стали обов’язковими для всіх підприємців і власників, хто встановлював вивіски у місті.

Вже у 2018 році ужгородець Віталій Глагола створив петицію «Про заборону розміщення зовнішньої реклами в межах історичного ареалу Ужгорода». Петиція зібрала необхідну кількість підписів — 269 з 250 необхідних.

Відтоді, з 2019 року нові сітілайти і білборди в історичній частині не встановлюють. Водночас міська рада не продожувала термін дії на вже існуючі рекламні конструкції, тож їхня кількість поступово скорочувалась.

Як міськрада регулює питання розміщення вивісок та рекламних бордів

З 2020 року Віталій Глагола — депутат Ужгородської міської ради. Його важелі впливу змінилися: він почав, як сам каже, «завалювати голову депутатськими запитами на тему прострочених рекламоносіїв». Каже, що за цей час зрозумів: лише введенням мораторію на встановлення вивісок справа не обмежується — депутатам необхідно постійно нагадувати про актуальні потреби міста.

Віталій Глагола пояснює й сам процес — як замовляють, виготовляють і отримують дозволи на встановлення рекламоносіїв в Ужгородській міській раді.

— Представники тогочасного органу охорони культурної спадщини, який затверджував дозволи на встановлення рекламоносіїв, не були суб’єктними, фактично не мали впливу на ухвалення рішень. Вивіски, виготовлені в конкретній рекламній фірмі, де робили паспорт документа, отримували «відкриті двері» для затвердження. Неважливо, чи гарний він був чи негарний, але він оплачувався і за ці вивіски голосували на засіданні органу охорони культурної спадщини. Представники органу були всього лише статистами, які голосували за погодження, як скажуть, — стверджує у коментарі Varosh Глагола.


Разом із тим, Ужгородська міська рада не мала напрацьованого механізму поводження з простроченими або встановленими без дозволів рекламоносіями. Не було ні підрядника, який мав би демонтувати об’єкт, ні правил, які б визначали саму процедуру, каже Глагола. Відтак нова команда органу охорони культурної спадщини ініціювала програму демонтажу малих архітектурних форм, яка діє по сьогодні.

За погодження вивісок, паспортів фасадів та благоустрою в історичному ареалі міста відповідають фахівці з Управління містобудування та архітектури. Попередньо проєкти розглядає орган охорони культурної спадщини. До його складу входять керівниця Управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міськради Алла Чернобук, депутати Віталій Глагола та Валентин Штефаньо.

Після того, як вдалося впорядкувати ситуацію з білбордами та сітілайтами, свою увагу вони зосередили тепер уже на вивісках, насамперед — в історичному центрі міста. Власників магазинів закликали їх змінювати на такі, які за кольоровою гамою, стилістикою та розмірами мають відповідати Порядку встановлення вивісок у місті.

За словами Віталія Глаголи, сьогодні майже 80% питань, які розглядає міський орган охорони культурної спадщини — це погодження технічних паспортів вивісок в історичному ареалі міста, а також літніх майданчиків (терас — ред.), якщо їхнє розміщення чи вигляд викликають сумніви.

— Якщо об’єкт має статус пам’ятки архітектури, ключові дозволи на реставрацію чи інші суттєві втручання погоджує Департамент культури Закарпатської ОВА. Міський орган охорони культурної спадщини попередньо розглядає паспорти фасадів в історичному ареалі, однак після погодження на рівні міста документи додатково проходять розгляд вже в обласному органі охорони культурної спадщини, — сказав Глагола.







Фото Закарпаття онлайн
На питання про те, як сьогодні громада може впливати на рішення міськради стосовно збереження обличчя міста, Віталій Глагола каже, що «майже ніяк».

Втім, історія з рекламою показує: через публічність, запити і послідовний громадський тиск окремі рішення все ж можна змінювати. Що ж до депутатів, то, за словами Глаголи, вони можуть балансувати: підтримувати менш руйнівні проєкти і не голосувати за вкрай згубні для міста. Таких депутатів, каже, з часом стає більше.

— Щоб якось впливати на рішення міськради, свідомі, активні громадяни мають бути у ній присутні, — каже архітектор Володимир Павлишин. — Вони мають бути серед депутатів, і тут дуже важлива їхня критична більшість. Їх має бути не 2%, як тепер, а 20%, а ще краще — 51%. Інакше система змінюватися не буде.

Вивіски — лише верхівка проблеми

Сьогодні ситуація в Ужгороді з вивісками — значна краще, ніж колись. Однак питання зовнішніх рекламоносіїв усе ще чекає остаточного виріщення. Їхня невідповідність стилю будівель, особливо в історичному центрі, ріже око навіть невибагливим перехожим.

На думку Олега Олашина, допомогти вирішити проблему міг би розроблений дизайн-код історичного середовища — з індивідуальними графічними схемами фасадів кожної будівлі. Такий документ чітко визначав би дозволені місця розміщення, розміри та типи вивісок для конкретного будинку, які б враховували його архітектурні особливості та контекст.

— Це непросте завдання, але й кількість будівель та вулиць в історичному ареалі Ужгорода невелика, — каже дизайнер.








Сучасні фото та колажі Софії Сливки
Тетяна Смріга додає, що вивіски і борди — це лише один із видимих проявів набагато глибшої проблеми: відсутності в Ужгороді цілісної міської політики. Каже: багато зусиль громадських активістів в різні роки були спрямовані саме на це — щоб місто мало не ситуативні рішення, а довгострокову стратегію; щоб питання охорони спадщини, забудови, публічного простору, транспорту, реклами розглядалися не окремо, а як частини єдиної системи міста. Для цього проводилися навчання, семінари, круглі столи, обговорення, виставки, видання, робилися спроби залучити національний та міжнародний досвід.

Тетяна не вірить, що проблему збереження обличчя міста, передусім його історичної частини, можна вирішити тільки демонтажами чи штрафами. Це — лише інструменти, але не стратегія. Якщо місто розвивається хаотично, рішення ухвалюються ситуативно, а історичне середовище не є пріоритетом — загальна деградація триватиме, переконана вона.

Як борються з візуальним шумом на вулицях Ужгорода сьогодні

Проблеми міста значно загострила повномасштабна війна. Відсутність цілісного бачення, недосконалість правил, хаотичність рішень і дедалі більший тиск на міський простір стали відчуватись ще гостріше. До цього додалося збільшення населення і, відповідно, зростання навантаження на застарілу інфраструктуру.

Архітектор Володимир Павлишин каже: без якісного стратегічного планування міського простору все це може призвести до фрагментарної забудови, перевантажених районів і втрати просторової логіки.

— Поки існують забудовники, які можуть дозволити собі зносити не лише історичні будівлі, а й архітектурні пам’ятки з охоронним статусом без жодної за це реальної відповідальності, про ефективне збереження культурної спадщини говорити важко, — впевнений Олег Олашин. При цьому зауважує: ефективність громадських ініціатив часто залежить від того, наскільки сильний суспільний резонанс вони викликають.


У липні 2026 року історичний будинок на площі Театральній обклеїли… пінопластом. Після уточнення проєкту реставрації пінопласт зняли / Фото зі сторінки Тетяни Літераті у фейсбуці
Вікторія Рижова виїхала з Ужгорода 13 років тому, однак намагається приїздити додому щонайменше раз на півтора року. В коментарі Varosh каже, що обов’язок і привілей містян — вимагати від обраної ними ж влади прозорості, ефективності та адекватності. Громада має користуватися доступними демократичними інструментами впливу: надсилати запити, брати участь у міських обговореннях, відслідковувати сумнівні рішення влади.

— Особливо зараз, коли в місто надходить велика кількість інвестицій від релокованих бізнесів, цілком закономірно вимагати від влади звітування, інфраструктурних проєктів і плану розвитку міста, який відповідає сучасним викликам та темпам забудови, — каже Вікторія.

— Якщо ми не можемо зараз говорити про розвиток у звичних категоріях, то принаймні маємо чесно фіксувати втрати і не називати хаос розвитком, — додає Тетяна Смріга.

Вона переконана: зовнішня реклама важлива, але вона не є коренем проблеми. Корінь — у відсутності спільного бачення Ужгорода як історичного міста. Без цього будь-які демонтажі будуть косметикою, а не порятунком міського середовища.

2026-07-29
Джерело: www.rup.com.ua